Скважина Насос Вода Означення якісної (питної) води. Стандарти
питної води. Державні санітарні правила і норми
Русская версия
Контакти. Про нас. Вакансії. Акції
Свердловини
Водопостачання, його схеми
Якість води. Очищення води
Обстеження та ремонт свердловин і систем водопостачання з загубленою історією
Штучні водойми. Штучний полив
Каналізація
Сервіс
Тематичні новини
Стандарти якості води

Чиста вода та питна вода – це не одне й те ж. Чиста вода для кожного своя; для хіміка це - дистилят; для рибалки - вода, у якій живе риба, а для шофера – та, яку можна залити в радіатор.
А от термін «питна вода» позначає відповідність води до її стандартів. У кожній країні вони свої; крім того, є стандарти Всесвітньої організації охорони здоров’я та регіональні стандарти в окремих країнах. Ми будемо керуватися українським стандартом; зараз в Україні відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров’я від 12 травня 2010 р. №400 затверджено Державні санітарні норми та правила "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною". Таким чином, для нас «питна вода» - це така вода, склад якої відповідає вимогам ДСанПіН (державні санітарні правила і норми). У такій воді вміст усіх шкідливих домішок та корисних речовин (які при перевищенні нормативу теж стають шкідливими) знаходиться в межах ГДК – гранично допустимих концентрацій.

Параметри питної води поділяються на три групи: органолептичні якості, показники бактеріального та санітарно-хімічного забруднення. Органолептика - це прості оцінки запаху, смаку, кольору та мутності; їх споживач підсвідомо робить сам. ГДК стосовно бактеріального забруднення дуже прості: нормативи ЄС, США та ВОЗ визначають, що його взагалі не повинно бути. Наш ДСанПіН 2.2.4-171-10 дає такі цифри: не більше ста мікроорганізмів на один кубічний сантиметр та не більше однієї бактерії типу кишкової палички в одному літрі колодязної води; вода з водогонів, бюветів та бутильована повинна не містити кишкових паличок взагалі. На практиці відсутність бактерій при проведенні одного аналізу не є показовою; бактеріальний контроль передбачає регулярні мікробіологічні дослідження через певні проміжки часу.

Показники санітарно-хімічного забруднення не визначаються на око чи на смак. Ці показники виявляють досить трудомісткі аналізи. Про їх результати, і найголовніше – про те, як їх розуміти, ми й поговоримо далі.

Усі нормативи (і наш ДСанПіН 2.2.4-171-10 також) можна представити у вигляді таблиць із ГДК певних речовин. Оці встановлені гранично допустимі концентрації якраз і є тією межею, яка відділяє «хорошу» воду від «поганої». А як розуміти «допустимі», для кого та як надовго? І де пролягає та «границя»? І чи вона встановлена виходячи із турботи про здоров’я людини, чи виходячи із якості наявної води та технічних (фінансових) можливостей її очищення? Співставлення норм питної води ВОЗ та різних країн показує, що у нормах об’єктивно зафіксовано турботу про здоров’я людей. Хоча деякі розходження й є, але в цілому вимоги до води у різних країнах дуже близькі між собою.

Стосовно терміну «допустимі», то його слід розуміти й трактувати таким чином.

По-перше, практично виключається можливість того, що у воді з-під крана (зі свердловини, колодязя тощо) буде наявний весь «букет» забруднювачів або ж його більша частина. Кожне конкретне джерело водопостачання має свої характерні недоліки, зумовлені місцевими умовами (характер техногенного забруднення, склад води, що приносить ріка, особливості вміщуючих гірських порід і т. д.). Тому перевищення норми буде по двох-п’яти (рідко більше) показниках, і процес очищення буде спрямовано саме на ці речовини.

По-друге, ГДК не визначає, чи захворіє людина після уживання води. ГДК визначається як доза шкідливої речовини, що її можна приймати із водою щодня на протязі всього життя без наслідків для здоров’я. При цьому враховується, що людина випиває 2-2,5 л води на добу та що шкідливі речовини організм отримує як із водою, так і з їжею та повітрям.

По-третє, при визначенні ГДК взято до уваги, що крім середньостатистичних здорових людей є ще й діти, літні та хворі люди; їх організми мають порівняно більшу вразливість. Тож ГДК забруднюючих речовин визначено таким чином, щоб «офіційно визнана» чиста вода була нешкідливою для дітей, літніх та хворих людей.

Виходячи із наведених вище міркувань та із врахуванням норм, можемо визначити параметри якісної питної води таким чином.
  – Вода прозора, без запахів та неприємного смаку.
  – Має кислотність у межах 6,5-8,5 та жорсткість 1,5-7,0 ммоль/л.
  – Має сумарну мінералізацію в межах 0,2-0,5 г/л.
  – Шкідливі хімічні домішки або складають малу частину їх ГДК, або відсутні взагалі (строго кажучи, їх концентрації настільки низькі, що лежать за межею можливостей сучасних аналітичних методів).
  – Не містить хвороботворних бактерій та вірусів (їх кількість не досягає порогу можливостей сучасних аналізів).


Про деякі забруднювачі води варто сказати окремо кілька слів. Зверніть увагу, що шкідливі для здоров’я людини хімічні речовини найчастіше викликають рак або «б’ють» по печінці та нирках, які є «очисними спорудами» людського організму.

Пестициди. Це - група різноманітних речовин, що використовуються у сільському господарстві для боротьби із бур’янами, комахами та гризунами, включає понад сорок найменувань. Серед пестицидів є речовини більше або менше шкідливі, але усі вони тією чи іншою мірою отруйні; щонайменше півдесятка пестицидів є канцерогенами, тобто сприяють виникненню раку. Із полів вони потрапляють у водні басейни, а звідти - у питну воду. Якщо концентрації небезпечних пестицидів дуже низькі, порядку нанограмів-мікрограмів на літр, вони не шкодять людині, організм із ними упорається без наслідків.

Нітрати в організмі людини перетворюються в нітрити, а ці останні взаємодіють із гемоглобіном крові, порушуючи його функції. Результатом є киснева недостатність, авітаміноз та інші розлади обміну речовин.

Залізо у воді зустрічається у різних формах та має різне походження; його надлишок шкодить печінці та репродуктивній системі людини, а також погіршує кров.

Марганець, якщо його забагато, пошкоджує різні органи людини та має мутагенну дію; особливо шкідливим є його вплив на дитячий організм, що росте.

Хлор. Хлором знезаражують воду, оскільки цей газ є потужним окислювачем, здатним знищити хвороботворні мікроорганізми. До поверхневих водозаборів разом із стічними водами потрапляє багато сполук, із якими хлор реагує. У результаті виникають більш шкідливі, ніж сам хлор, речовини. Наприклад, з’єднання хлору із фенолом; вони надають воді неприємний запах, впливають на печінку та нирки, але у малих концентраціях не дуже шкідливі. Також можливі з’єднання хлору із бензолом, толуолом, бензином і так далі; як результат утворюються діоксин, хлороформ, хлортолуол та інші канцерогени.

А чи можна знезаражувати воду інакше, без хлору (заразом і без фтору, котрий також не є цілком безпечним)? Використовувати для цієї цілі срібло (а такий спосіб відомий ще зі стародавніх часів) дорого, особливо якщо врахувати величезні об’єми води, що використовуються сьогодні людьми. Свого часу було запропоновано метод озонування води. Озон - газ, молекула якого складається із трьох атомів кисню; він - активний окислювач, здатний знищувати хвороботворні мікроорганізми. Але з’ясувалося, що озон також реагує із багатьма забруднюючими домішками води (напр., із фенолом), і продукти, що утворюються в результаті реакцій, є більш токсичні, ніж відповідні сполуки хлору.

Вихід у цій ситуації (принаймні, найбільш прийнятний для систем водопостачання індивідуальних будинків) - знезараження води за допомогою ультрафіолетового опромінення.

У зв’язку із розвитком фармацевтичної промисловості та зростанням щільності населення людство саме створило іще один вид забруднення води - ліками та гормональними речовинами. Хоча медикаменти й використовуються у малих дозах, але людський організм велику їх частину не засвоює чи розкладає, а виводить назовні. Таким чином, сильнодіючі та хімічно стійкі речовини, нехарактерні для "дикої" природи, хоч і в мізерних концентраціях, але потрапляють у поверхневі води.

Подальше накопичення чи розклад лікарських препаратів та гормональних речовин у природі – процес не вивчений до кінця, але головне – дані про це "закриті", оскільки вони стосуються інтересів могутніх міжнародних фармацевтичних компаній. Фрагментарні відомості, що доходять до громадськості, свідчать ось про що. Сучасні технології не здатні очистити воду від гормонів; недаремно у нашому ДСанПіН 2.2.4-171-10 про гормони немає згадки. Найбільше викидається у довкілля естрогенів; вони є складовими жіночих контрацептивних препаратів. Також їх містять деякі пестициди, продукти нафтопереробки, пластмаси, харчові добавки, косметично-парфумерні засоби. Споживання чоловіками води із вмістом естрогенів призводить до зниження їх репродуктивної функції та, можливо, гомосексуальної переорієнтації. Поки це - гіпотеза, оскільки фактичний матеріал такого ґатунку накопичується дуже важко та повільно. Але схоже, що й таким чином Природа бореться зі своїми "підкорювачами" зброєю ворога...

Так чи інакше, чекати на підтвердження або спростування цієї гіпотези краще, споживаючи незабруднену воду. Наприклад, зі свердловин, що пробурені на захищений глинами водоносний шар.




Дивіться також:

•  ДСанПіН 2.2.4-171-10
•  Хімічний аналіз води
•  Знезалізнення
•  Пом'якшення
•  Знезараження
•  Зворотний осмос
•  Поради з водоочищення


Ми працюємо лише по Київській області.

Телефонуйте нам: (044) 22-79-222, (096) 76-76-76-6, (068) 76-76-76-6.
За цими номерами можна телефонувати 24 х 7 (цілодобово й без вихідних),
і ми самі зв’яжемось із Вами протягом наступного робочого дня.

Адреса електронної пошти: 2279222@ukr.net

Скважина Насос Вода © 2010 - 2015. Усi права захищено.